05.03.2015 року відбулось засідання робочої групи Держфінмоніторингу з розгляду проблемних питань суб’єктів первинного фінансового моніторингу-небанківських установ та аналізу ефективності заходів, що вживаються ними для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.
За ініціативою ПАРД&АФП на засіданні робочої групи було розглянуто наступні питання:
1. Щодо обов’язковості проведення внутрішнього фінансового моніторингу операції, якщо операція відповідає одному із встановлених критеріїв ризику.
Так, відповідно до статті 16 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – Закон) фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підозри, які ґрунтуються, зокрема, на критеріях ризиків, визначених самостійно суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 03.08.2010 року № 126 затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинними шляхом, або фінансування тероризму.
Представники Держфінмоніторингу розглянувши питання ПАРД&АФП повідомили, що встановлення відповідності фінансової операції одному із вищевказаних критеріїв ризику створює необхідність додаткового дослідження та аналізу відповідної операції, але не є фактором, який в обов’язковому порядку має викликати підозру у СПФМ, що операція пов’язана із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та, відповідно, проводити внутрішній фінансовий моніторинг операції.
Після додаткового аналізу операції, яка підпадає під встановлений критерій ризику, у разі виникнення у СПФМ підозри, що операція пов’язана із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, СПФМ повинен здійснити фінансовий моніторинг операції та повідомити про це Держфінмоніторинг у встановленому порядку.
2. Щодо поняття «документ, який посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів».
Так, згідно статті 9 Закону під час ідентифікації та верифікації СПФМ для фізичної особи повинен встановити, зокрема, номер (та за наявності-серію) паспорта або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів.
Згідно Постанови ВРУ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника, дійсний для укладання цивільно-правових угод.
Щодо інших документів (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідка на проживання особи, що мешкає в Україні тощо) в законодавстві України відповідні чіткі норми щодо можливості використання документу для укладення правочину відсутні.
Представники Держфінмоніторингу розглянувши питання ПАРД&АФП повідомили, що перелік документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України визначений статтею 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Також щодо іноземців та громадян України СПФМ за аналогією закону може використовувати у своїй діяльності перелік документів, які встановлюють особу, визначений статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (з урахуванням виключення тих документів, які не можуть бути використані для встановлення особи під час укладення правочинів).
3. Щодо визначення пов’язаних осіб національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях.
Згідно Закону пов'язаними особами національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях є особи, з якими члени сім'ї національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях мають ділові або особисті зв'язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім'ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв'язки.
Незрозумілим є поняття «ділові або особисті зв’язки», оскільки відсутнє законодавче визначення поняття.
Представники Держфінмоніторингу повідомили, що Служба планує найближчим часом провести робочу зустріч з цього питання та підготувати рекомендації для СПФМ щодо порядку трактування даного поняття.
Також в ході робочої зустрічі представники Держфінмоніторингу наголосили на обов’язковості з’ясування під час проведення ідентифікації, верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера). У випадку неможливості надання особою відповідних даних (відсутності необхідної інформації, небажання надати інформацію тощо) СПФМ зобов’язаний відмовитись від встановлення ділових стосунків з такою особою.