30 серпня 2012 року Рада ПАРД звернулася до Народного депутата України, Голови підкомітету з питань цінних паперів та фондового ринку Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності Прасолова І. М. стосовно ухваленого в цілому Верховною Радою України 06.07.2012 року Закону України «Про депозитарну систему України».
Народному депутату України
Голові підкомітету з питань цінних паперів
та фондового ринку Комітету
Верховної ради України з питань
фінансів і банківської діяльності
пану Прасолову І. М.
Шановний Ігоре Миколайовичу!
Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (надалі – ПАРД), єдина саморегулівна організація (СРО) в Україні, яка об’єднує всіх професійних учасників фондового ринку, що провадять депозитарну діяльність, засвідчує свою глибоку повагу та звертається до Вас з наступним.
Верховною Радою України 06.07.2012 року ухвалено в цілому Закон України «Про депозитарну систему України», що є за своїм змістом системоутворюючим Законом, який покликаний трансформувати систему обліку цінних паперів в Україні, забезпечити надійний захист прав інвесторів та підвищити інвестиційну привабливість нашої Держави.
Вказаний Закон є одним з найбільш очікуваних законодавчих актів у сфері регулювання фінансових ринків, через це, користуючись нагодою, дозвольте подякувати Вам за конструктивну позицію у питаннях доопрацювання фінального тексту Закону, сприяння врахуванню більшості пропозицій ПАРД, що напрацьовувалися ще з 2009 року.
Запровадження у Законі, на виконання Указу Президента України від 12.03.2012 року «Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» № 187/2012, норм щодо централізації депозитарної системи в Україні, на думку спільноти професійних учасників фондового ринку, що надають депозитарні послуги, в особі ПАРД, є доцільним, з урахуванням світових тенденції глобалізації фінансових ринків.
Разом з тим, оцінюючи наслідки набрання чинності профільного для нас Закону, вважаємо за необхідне звернути Вашу увагу на окремі норми, введення в дію яких може перешкоджати виконанню поставлених перед цим документом цілей та завдань, а саме:
1. Пунктами 1-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачається, що цей Закон набирає чинності через дванадцять місяців з дня опублікування цього Закону (за винятком декількох окремих статей), при цьому чинний Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» втрачає чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, виникає ситуація одночасної дії двох Законів, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини впродовж шести місяців.
2. Закон встановлює, що через шість місяців з дня набрання ним чинності усі цінні папери бездокументарної форми існування блокуються на рахунках у цінних паперах власників у зберігачів та на рахунках таких зберігачів, відкритих у депозитаріях, крім Національного депозитарію, та на рахунках депозитаріїв, відкритих в Національному депозитарії, до моменту передачі глобальних сертифікатів цих випусків на зберігання до Національного депозитарію (п. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Вказана норма фактично ставить у залежність від дій третіх осіб (емітентів, депозитаріїв) можливість здійснення власниками цінних паперів своїх прав, що безпідставно обмежує власників цінних паперів у праві розпоряджатися належним їм майном.
Таким чином, в цьому випадку нівелюється норма ст. 41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, при цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
3. У статті 20 Закону передбачається, що завершення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, облік яких відповідно до компетенції, встановленої цим Законом, здійснює Центральний депозитарій, укладеними на фондовій біржі та поза фондовою біржею з дотриманням принципу «поставка цінних паперів проти оплаті», відбувається виключно після отримання Центральним депозитарієм інформації від депозитарних установ про здійснення ними переказу прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депонентів, здійснених на підставі отриманої від Центрального депозитарію інформації за результатами розрахунків за правочинами щодо цінних паперів.
При цьому, у разі неподання депозитарними установами до Центрального депозитарію повідомлення про здійснення ними переказу прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депонентів за результатами торгів, фондова біржа не зможе розпочати наступний торговий день за такими цінними паперами, оскільки Центральний депозитарій у такому випадку буде позбавлений можливості надати повідомлення про завершення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів.
Таким чином Законом, у цій частині, створюються передумови недобросовісного блокування біржових торгів та порушення прав інвесторів на розпорядження належною їм власністю.
З метою усунення вказаної неузгодженості у Законі доцільно передбачити, що завершення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів відбувається після надіслання Центральним депозитарієм до депозитарних установ повідомлення про результати біржових торгів.
4. Закон змінює назву ліцензійного виду професійної діяльності на фондовому ринку з депозитарної діяльності зберігача цінних паперів на депозитарну діяльність депозитарної установи.
Введення в українське законодавство поняття «депозитарна установа», свого часу, було обумовлено необхідністю наявності узагальнюючого поняття для зберігачів цінних паперів та реєстраторів власників іменних цінних паперів, з урахуванням того, що обидва вказані види суб’єктів провадили різні види депозитарної діяльності.
На сьогодні, зміна поняття «зберігач цінних паперів» на поняття «депозитарна установа» є недоцільним та невиправданим.
5. Стаття 3 Закону встановлює окремі види депозитарної діяльності депозитарної установи, а саме:
- депозитарна діяльність депозитарної установи;
- діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;
- діяльність із зберігання активів пенсійних фондів.
На сьогодні ці види діяльності охоплюються однією ліцензією – на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
Встановлення необхідності отримання додаткових ліцензій суперечить принципам спрощення дозвільної системи та сфери ліцензування, викладених в Указі Президента України «Про Національний план дій на 2012 рік щодо запровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 12.03.2012 року №187/2012.
Крім цього, у випадку встановлення запропонованого Законом розподілу видів депозитарної діяльності, прогнозованою є ситуація, за якої частина інститутів спільного інвестування та/або недержавних пенсійних фондів опиниться без суб’єкта обліку їх активів, що може призвести до втрати таких активів та порушень прав інвесторів.
6. Частиною 7 статті 6 Закону встановлено, що депозитарна установа зобов’язана виконати розпорядження депонента або надати йому мотивовану відмову не пізніше робочого дня, наступного за днем прийняття від депонента розпорядження та інших документів.
Однак, на практиці, депозитарна установа, в більшості випадків виконання операцій, здійснених на позабіржовому ринку, не зможе дотримуватися встановлених законом строків, у зв’язку зі значним обсягом поданих розпоряджень та доданих до них документів.
З метою врегулювання даного питання доцільним є обмеження трьома днями максимального строку, встановленого для депозитарної установи на виконання розпорядження, наданого за наслідками укладення правочину на позабіржовому ринку, або на надання мотивованої відмови у виконанні операції за наслідками отримання такого розпорядження.
Враховуючи все вищенаведене, ПАРД просить Вас сприяти дотриманню принципу верховенства права, закладеного Конституцією України, та забезпеченню законності у разі набрання чинності нормами Закону.
Заздалегідь вдячні за приділену нашому зверненню увагу.