Правовий комітет ПАРД розглянув окремі юридичні питання пов’язані з набранням чинності ЗУ «Про депозитарну систему України».
Так, на думку Правового комітету, більшість питань виникає з Прикінцевих та перехідних положень Закону (надалі – Прикінцевих положень).
Першим з таких питань є питання продовження терміну дії ліцензій зберігачами та реєстраторами, термін дії ліцензій яких завершується у період з 11.10.2012 року по 12.10.2013 року.
Нормами Закону передбачається, що протягом періоду з 11.10.2012 року по 12.10.2013 року НКЦПФР надано право видавати нові ліцензії на провадження депозитарної діяльності, а саме три види окремих ліцензій: на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи, на провадження діяльності із зберігання активів інститутів спільного інвестування та діяльності із зберігання активів пенсійних фондів.
При цьому, норми ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» щодо можливості видачі Комісією ліцензій реєстраторам та зберігачам виключені.
Однак, ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» ще містить норми щодо ліцензування депозитарної діяльності зберігача та діяльності з ведення реєстрів.
Таким чином, виникає правова колізія.
Крім цього, окремим питанням продовження ліцензій реєстраторів і зберігачів з 11.10.2012 року по 12.10.2013 року є питання плати за ці ліцензії.
Так, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 1097 від 26.10.2011 року плата за видачу ліцензії на провадження окремого виду професійної діяльності на ринку цінних паперів становить 3000 грн. Вказаний розмір плати було встановлено для видачі безстрокових ліцензій на провадження окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Однак, на сьогодні, відповідно п. 7 Прикінцевих положень реєстратори та зберігачі, які мають ліцензії на провадження відповідного виду діяльності, повинні до дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону та подати НКЦПФР необхідні для видачі нових ліцензій документи або припинити свою діяльність у встановленому Комісією порядку.
А відповідно до абз. 2 п. 6 Прикінцевих положень з дня набрання чинності цим Законом ( тобто з 12.10.2013 року) НКЦПФР має забезпечити анулювання ліцензій на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів та розрахунково-клірингової діяльності.
При цьому, відповідно до п. 6 Прикінцевих положень Комісії надано право видавати ліцензії на провадження діяльності депозитарної установи, які набувають чинності з 12.10.2013 року.
Таким чином реєстратори та зберігачі, отримуючи у період з 11.10.2012 року по 12.10.2013 року ліцензії на провадження відповідно депозитарної діяльності зберігача або діяльності з ведення реєстрів власників іменних ЦП, зможуть провадити такий вид діяльності лише до 12.10.2013 року.
Іншим проблемним питанням Закону є питання набрання чинності окремими пунктами Прикінцевих положень.
Так п. 1 Прикінцевих положень встановлює, що з 11.10.2012 року набрали чинності абзаци 2-9 підпункту 9, абзаци 46-113 підпункту 16 пункту 4 в частині утворення Центрального депозитарію, Розрахункового центру та депозитарних установ та пункти 5-10 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.
Разом з тим, інші пункти Прикінцевих положень також містять норми, які за своєю суттю мають діяти з 11.10.2012 року.
Пункти 11 та 12 Прикінцевих положень передбачають умови участі держави у статутному капіталі Розрахунковому центру та Центрального депозитарії. Набрання ними чинності обумовлено тим, що Закон передбачає створення РЦ та ЦД до моменту набрання ним чинності, тобто до 12.10.2013 року.
Пунктом 13 розділу VI Закону передбачено, що депозитарії цінних паперів протягом року з дня опублікування цього Закону, з урахуванням вимог НКЦПФР, мають забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію України. Однак враховуючи норми викладені у п. 1 розділу VI Закону передбачено, що 13-й пункт чинності не набрав.
Іншим моментом, що потребує узгодження, на думку Правового комітету ПАРД, є питання здійснення депозитарного обліку облігацій місцевих позик.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону до виключної компетенції Національного банку України належить здійснення депозитарного обліку державних цінних паперів та облігацій місцевих позик. Особливості провадження НБУ депозитарної та клірингової діяльності з державними цінними паперами та облігаціями місцевих позик встановлюються Комісією за погодженням з НБУ.
На сьогодні депозитарний облік облігацій місцевих позик здійснюють інші депозитарії. Однак Закон не містить жодних положень щодо передачі іншими депозитаріями випусків облігацій місцевих позик на обслуговування до Національного банку. Відповідно до пункту 13 розділу VI Закону депозитарії протягом року з дня опублікування цього Закону, з урахуванням вимог НКЦПФР, мають забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію України.
Відповідно глобальні сертифікати облігацій місцевих позик будуть передані до Національного депозитарію, але останній з 12.10.2013 не матиме повноважень на обслуговування таких випусків. Передавати глобальні сертифікати облігацій місцевих позик Національному банку до 12.10.2013 також не має правових підстав.
Крім цього, у цьому пункті не міститься вимог щодо передачі депозитаріями тимчасових глобальних сертифікатів до Національного депозитарію. З метою вирішення цією проблеми також необхідне внесення змін до Закону.
Крім цього, Правовий комітет ПАРД звернув увагу на неузгоджені норми щодо місця зберігання цінних паперів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону відповідно до договору про відкриття рахунку в цінних паперах, укладеного між депозитарною установою та її депонентом, депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса – відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.
Депозитарна установа на власному рахунку у цінних паперах в установленому Комісією порядку (Національний банк України - у порядку, встановленому ним за погодженням з Комісією) веде облік цінних паперів, що належать їй на праві власності, а також облік прав на ці цінні папери та обмеження таких прав.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону рахунок у цінних паперах депозитарної установи, на якому зберігаються та обліковуються цінні папери, відкривається депозитарній установі Центральним депозитарієм або у випадках, встановлених цим Законом, – Національним банком України на підставі депозитарного договору.
На рахунку в цінних паперах депозитарної установи в Центральному депозитарії (Національному банку) зберігаються та обліковуються цінні папери, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса – відповідному кредиторові.
Крім цього, ч. 1 ст. 6 Закону облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
Таким чином, з тексту Закону не зрозуміло який із учасників депозитарної системи зберігає цінні папери.