Рекомендації Правового комітету ПАРД
«Щодо порядку звернення стягнення на заставлені цінні папери»
При забезпеченні зобов’язань з цінними паперами на практиці значного поширення дістав такий спосіб забезпечення виконання зобов’язань як застава цінних паперів.
Правовою підставою забезпечення виконання зобов’язань заставою цінних паперів є ч. ст. 576 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) від 16.01.2003 року, відповідно до якої предметом застави, серед іншого, можуть бути цінні папери.
Разом з тим, при використанні цього способу забезпечення виконання зобов’язань виникають питання реалізації права заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави у випадку, коли боржник не виконує основного зобов’язання.
Так згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» (надалі – ЗУ про заставу) від 02.10.1992 року заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
При цьому, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ про заставу).
Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗУ про заставу визначено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, інше не передбачено цим законом або договором.
Таким чином звернення стягнення на заставлене майно, незалежно від способу реалізації заставленого майна, здійснюється одним із таких способів:
1. За рішенням суду на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду.
2. За рішенням третейського суду, на виконання якого згідно Закону України «Про третейські суди», також видається виконавчий лист суду або наказ господарського суду.
3. На підставі виконавчого напису нотаріуса, який відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат» 02.09.1993 року виконується в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
4. В інший спосіб передбачений законом.
5. В інший спосіб передбачений договором.
У випадку звернення стягнення на заставлені цінні папери одним із трьох перших вищезазначених способів, депозитарною установою виконується безумовна операція відповідно до п. 12 гл. 2 розд. V Положення про депозитарну діяльність (надалі – Положення) затвердженого Рішенням НКЦПФР № 735 від 23.04.2013 року.
Щодо четвертого способу реалізації права на звернення стягнення на предмет застави, слід зазначити, що Закони України не містять спеціальних вимог щодо звернення стягнення на цінні папери.
Практичні питання реалізації права звернути стягнення на цінні папери виникають при використанні договірного способу такої реалізації.
Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуваннями вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Таким чином, враховуючи норми ЦК та ЗУ про заставу, сторони договору застави можуть вільно визначитися у способі реалізації права на стягнення заставлених цінних паперів.
Серед таких способів, враховуючи особливий порядок переходу права власності на цінні папери, можна виділити наступні:
- Укладення окремого договору щодо звернення стягнення на предмет застави за участю депозитарної установи, що обліковує заставлені цінні папери, керуючись підпунктом 5) п. 1 гл. 2 розд. V Положення, відповідно до якого звернення стягнення на предмет застави та наявності відповідної вказівки у договорі застави здійснюється за розпорядженням, що подається заставодержателем до депозитарної установи, в якій на рахунку у цінних паперах депонента обліковуються права на заставлені цінні папери, на підставі відповідних оригіналів документів або їх нотаріально засвідчених копій, які підтверджують наявність підстав для переходу прав на цінні папери внаслідок звернення стягнення на предмет застави, за умови ідентифікації заставодержателя відповідно до законодавства та отримання депозитарною установою від заставодержателя картки зі зразками підписів осіб, що мають право діяти від імені заставодержателя без довіреності, або їх уповноважених осіб. Враховуючи свободу договору проголошену ЦК, документами, які підтверджують наявність підстав для переходу прав на цінні папери внаслідок звернення стягнення на предмет застави можуть бути, в даному випадку, будь-які документи, визначені сторонами у договорі застави (заява заставодержателя, копії документів, що підтверджують направлення претензії до боржника за основним договором тощо).
- Включення до договору застави прямої вказівки, що заставлені цінні папери переходять у власність заставодержателя при виникненні певних умов (наприклад, невиконання боржником основного зобов’язання, що підтверджується документами, визначеними договором, або сплив строку встановленого кредитором для боржника на виконання основного зобов’язання, якщо такий строк не було встановлено одразу тощо). У такому випадку, доцільно одразу надавати депозитарній установі розпорядження на списання прав на заблоковані внаслідок застави цінні папери, складеного від імені власника таких цінних паперів, вказуючи у такому розпорядженні дату його виконання депозитарною установою (встановлення більш пізнього строку на виконання розпорядження, передбачено п. 10 розд. ІІІ Положення).
- Відображення у договорі застави обов’язку заставодавця видати розпорядження про списання заставлених цінних паперів на рахунок заставодержателя у випадку невиконання основного зобов’язання. У такому випадку документом, що підтверджує наявність підстав для проведення депозитарної операції буде безпосереднього договір застави. Вказаний спосіб реалізації права звернути стягнення на предмет застави є найбільш ризикованим з точки зору заставодержателя, оскільки він повністю усувається від контролю за виконанням застводавцем зобов’язання застави.