ПАРД та АФП отримали відповідь Національного банку України (лист від 15.09.2014 року № 29-107/51718) на свій запит (лист від 25.06.2014 року № 163-01, № 0602) щодо можливості здійснення депозитарними установами виплати дивідендів своїм депонентам без надання банківській установі, у якій відкрито рахунок такої депозитарної установи, документу про сплату емітентом податку.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день у зв’язку з неузгодженістю норм податкового законодавства, законодавства, що регулює діяльність банківських установ, а також законодавства про депозитарну систему виникають складнощі у процедурі виплати дивідендів, що призводить до порушення прав інвесторів.
Так, згідно пункту 168.1.2 статті 168 Податкового кодексу України податок на доходи сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Окрім того згідно пункту 3.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, банк приймає розрахункові документи на виплату оподатковуваного доходу, визначеного розділом IV ПКУ, лише за умови одночасного подання податковим агентом розрахункового документа на перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб із суми доходу або документального підтвердження їх сплати раніше.
За інформацією, отриманою від депозитарних установ-членів ПАРД та АФП, посилаючись на вищевказані норми законодавства деякі банківські установи вимагають від депозитарних установ для здійснення перерахування грошових коштів (суми дивідендів) на рахунки депонентів копію платіжного доручення щодо перерахування податку до бюджету.
Зважаючи, що згідно Податкового кодексу України податковим агентом при виплаті дивідендів є емітент, у депозитарних установ відсутній відповідний документ, що підтверджує сплату емітентом податку до бюджету.
Слід зазначити, що в переважній більшості випадків у депозитарної установи також відсутні будь-які договірні відносини з емітентом, який виплачує дивіденди, а тому відсутні правові механізми отримання від емітента вказаного документу щодо сплати останнім податку.
Вищевказані обставини призводять до неможливості виплати доходів за цінними паперами депонентам, що порушує їх права, гарантовані законодавством, неможливості виконання депозитарною установою норм законодавства та своїх обов’язків перед клієнтом.
Враховуючи вищевикладене, з метою вирішення вказаної проблемної ситуації, ПАРД та АФП звернулись до Національного банку України за наданням роз’яснень щодо правомірності вимог банківських установ про надання депозитарною установою при виплаті дивідендів документу про сплату емітентом податку.
Національний банк України у своєму листі повідомив, що депозитарні установи не є податковими агентами, що нараховують та утримують податок, а лише здійснюють переказ коштів на рахунки депонентів. Надання банку розрахункового документа щодо підтвердження сплати податку здійснюється лише податковим агентом. Тому Національний банк України вважає, що вимоги окремих банківських установ щодо надання депозитарними установами, які здійснюють перерахування грошових коштів (дивідендів) на рахунки депонентів, копій платіжних доручень про перерахування податку до бюджету, є безпідставними.