21 грудня 2011 року на засіданні Правового комітету ПАРД розглянули питання обсягу інформації, яка має надаватися реєстроутримувачем, що здійснював ведення системи реєстру після передачі реєстру в процесі дематеріалізації та використання печатки при вчиненні правочину представником юридичної особи.
По першому питанню правовий комітет ПАРД сформулював наступну позицію. Відповідно до п. 3.9. розд. 3 Положення про порядок переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування (надалі – Положення), затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 98 від 30.06.2000 року (зі змінами і доповненнями) реєстроутримувач, який здійснював ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, або емітент чи Національний депозитарій України як уповноважений на зберігання зобов'язані забезпечити пред'явлення первинних документів, які були підставою для формування системи реєстру та внесення змін до неї, що знаходяться у них на зберіганні, або надання копій таких документів уповноваженим особам емітента, зберігача, якому було передано реєстр, а також особам, які були зареєстровані в реєстрі до дати передачі реєстру, на їх вимогу і органам державної влади відповідно до їх повноважень, визначених законами.
Положення не вказує на обсяг інформації, яка має надаватися реєстроутримувачем, що здійснював ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, або емітентом чи Національним депозитарієм України як уповноваженими на зберігання на запити вказаних пунктом 3.9. Положення осіб. Однак Правовий комітет ПАРД вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 42 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року інформація про облік іменних цінних паперів розкривається учасниками депозитарної системи України:
- на письмовий запит власника інформації або з його письмового дозволу, крім випадків, передбачених абзацами третім і четвертим цієї частини;
- за рішенням суду;
- на письмову вимогу органів прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, органів державної податкової служби, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Антимонопольного комітету України, інших державних органів відповідно до законодавства - стосовно операцій у системах обліку іменних цінних паперів, що здійснюються конкретною юридичною особою або фізичною особою за конкретний проміжок часу.
По другому питанню було вирішено, що у відносинах, які виникають при складанні та поданні до депозитарної установи розпорядження відсутні правові підстави застосовувати норми Цивільного кодексу щодо вчинення правочинів, оскільки видача та подання розпорядження за своєю суттю не є правочином.
Щодо необхідності проставлення печатки особи, яку представляють, на договорі, що фактично укладається представником правовий комітет відклав прийняття рішення у зв’язку з необхідністю додаткового вивчення питання.