Державна фіскальна служба України листом від 10.02.2016 р. № 1341/М/99-99-17-02-03-14 надала індивідуальну податкову консультацію щодо особливостей визначення статусу резидента України для іноземців.
Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезидент - це фізична особа, яка не є резидентом України.
Статус резидента в Україні визначається відповідно до положень пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 Кодексу).
Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Крім того, статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон N 1382) визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону N 1382).
Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року N 3773-IV "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон N 3773).
Статтею 5 Закону N 3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п. 1 ст. 16 Закону N 3773).
Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п. 2 ст. 16 Закону N 3773).
Пунктом 1 статті 12 Закону України від 05 листопада 2009 року N 1710-VI "Про прикордонний контроль" встановлено, що відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону та інших документах у випадках, передбачених законодавством.
У випадках коли при перетині державного кордону України зазначені відмітки у паспортних документах іноземців не проставляються, підтвердженням періоду перебування на території України іноземця має бути довідка, видана йому органами прикордонної служби.
Враховуючи викладене, документами, що підтверджують перебування фізичної особи - нерезидента на митній території України понад 183 календарні дні є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні.
Разом з тим, відповідно до пп. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.
Крім того, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання нерезидентами будь-яких документів від податкових органів, що підтверджують статус резидента України.
Водночас, звертаємо Вашу увагу на те, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.