Учасники Робочої групи активно висловлювали пропозиції щодо внесення необхідних змін до тексту нового Законопроекту. Зокрема, представники ПАРД висловили пропозицію щодо можливості розподілу ПЗУ №7055 на три окремі Законопроекти. З самого початку ПЗУ 7055 з’явився саме унаслідок об’єднання декількох проектів Законів: проекту ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розкриття інформації на фондовому ринку та вдосконалення порядку емісії цінних паперів та розширення можливостей для залучення капіталу)" № 5592, проекту ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регульованих ринків та деривативів)" № 3498, проекту ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих видів облігацій" №5068, які вносили значні зміни в чинне законодавство, що, можливо, і призвело до його неприйняття. Тому, створення та детальне опрацювання трьох законопроектів, які б стосувались окремо деривативів, окремо забезпечення захисту прав власників облігацій та окремо функціонування регульованих ринків і розбудови їх інфраструктури, є розумним кроком.
Серед неозвученого на зустрічі варто звернути увагу на вже раніше виловлені коментарі ПАРД, які стосуються наступного (термінологія збережена як і в ПЗУ 7055):
- передбачений обов’язок для інвестиційної фірми викупити невдалу інвестицію та відшкодувати витрати на неї, що є неприйнятим;
- вимоги до капіталу інвестиційної фірми повинні бути встановлені лише на рівні Закону без можливості їх підвищення на рівні нормативно-правового акту, для забезпечення прогнозованості ведення бізнесу;
- згідно частини І Додатку ІІ MIFID II до професійних інвесторів відносяться всі підприємства, які повинні бути авторизовані та підпадають під регулювання на фінансових ринках, включаючи тих, які регулюються третіми країнами. Тобто український професійний учасник за цими правилами автоматично визнається професійним інвестором без необхідності доводити відповідність критеріям за фінансовими показниками. В той час, як згідно норм ПЗУ 7055 європейська інвестиційна фірма не може бути віднесена до кваліфікованих інвесторів лише на підставі наявності ліцензії;
- обов’язок юридичної особи, яка має участь в професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, повідомляти такого професійного учасника і НКЦПФР про всі зміни структури її власності, має бути замінений на обов’язок повідомляти лише про зміни, що стосуються істотної участі в такому учаснику;
- законопроектом не передбачено можливості інвестиційної фірми здійснювати управління багатосторонньою торгівельною системою та організованою торгівельною системою (MTF та OTF);
- передбачена вимога, якої немає в актах європейського законодавства, щодо підписання клієнтом повідомлень від інвестиційної фірми в яких міститься певна, передбачена законопроектом, інформація (у тому числі реклама);
- критерій визначення ринкової вартості цінних паперів при їх конвертації за «середнім курсом» для цінних паперів, які допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, має бути уточнений, адже не дає можливості визначити період за який він має бути розрахований.
Також, варто відмітити, що ПАРД вважає за необхідне вирішити у новому Законопроекті питання щодо делегування повноважень від НКЦПФР до СРО на рівні закону. ПАРД вважає, що встановлення на рівні закону переліку конкретних повноважень, які можуть бути делеговані регулятором саморегулівній організації, нарешті дозволить запустити механізм саморегулювання в повній мірі та дозволить здійснювати реальне регулювання діяльності професійних учасників фондового ринку. Також правильний підхід дозволить уникнути подвійного регулювання учасників ринку з боку держави та СРО, шляхом перенесення адміністративного тиску на саморегулівну організацію.
Не менш важливою є і теза колег щодо виключення з-під регулювання НКЦПФР приватного розміщення цінних паперів, що відповідає світовій практиці