В продовження знайомства з деривативами та діяльністю Міжнародної асоціації свопів та деривативів (ISDA) здійснимо загальний огляд стандартної документації ISDA.
Архітектура документації ISDA для позабіржових деривативів складається з пакету стандартизованих документів, кожен з яких відіграє свою роль при укладені деривативів, і в кінцевому результаті всі разом вони складають один єдиний договір. Ключовими компонентами такого договору будуть Генеральна угода, Додаток до Генеральної угоди (Schedule), додатковий документ Додаток щодо механізмів забезпечення (Credit support Annex) та Підтвердження (Confirmations).
Прообраз сучасної ISDA Master Agreement (Генеральної угоди ISDA) вперше був опублікований у 1987 році задля оформлення відсоткових та валютних свопів. У 1992 році ISDA розробила стандартні умови на основі яких сторони мали б змогу оформити у формі договору широкий спектр правовідносин, який виникає при укладенні будь-яких позабіржових деривативів. Генеральна угода (ISDA Master Agreement), як погоджений на міжнародному рівні документ, активно використовується для забезпечення певного правового захисту та як гарантія виконання зобов’язань за договором для сторін, що уклали позабіржовий дериватив. Перелік позабіржових деривативів, які можуть бути укладені за допомогою цих стандартних умов надзвичайно широкий і з розвитком фінансової інженерії лише збільшуватиметься.
Також, серед інших причин розробки Генеральної угоди варто згадати і полегшення для сторін проведення міжтранзакційних розрахунків, ліквідаційного неттінгу та cстандартизації умов, які не є суто договірними, однак важливі для укладення позабіржових деривативів. Кожна з умов містить певні фундаментальні стандартні умови, що забезпечують зв'язок угоди з набором базових умов, які сторони можуть використовувати або не застосовувати в своїй угоді, як наприклад, положення щодо взаємозаліку платежів, випадки дефолту та дострокового припинення дії договору, та надають можливість деталізувати питання щодо передачі майнових прав та зобов’язань за договором, комунікації та обміну повідомленнями, тощо. Наразі існують дві основні версії рамкової угоди, які до цих пір широко використовуються на ринку: Генеральна угода ISDA 1992 року в двох варіантах: перша – для різних валют та різних юрисдикцій, друга – для однієї валюти та однієї юрисдикції, і Генеральна угода ISDA 2002 року, яка використовується для операцій між сторонами з різних юрисдикцій та/або угод з різними валютами.
Невід’ємною частиною угоди є Додаток (Schedule), про який вже згадувалося вище, в якому сторони передбачають варіативність: окремих положень, розвитку подій, необхідних документів, та при необхідності можуть змінювати під себе розділи Генеральної угоди.
Також, ISDA пропонує Додаток щодо механізмів забезпечення (Credit support Annex), що є додатковим документом, який можна легко додати до чинної генеральної угоди ISDA. Це, в свою чергу, дозволяє сторонам зменшити свій кредитний ризик, вимагаючи від сторони для якої дериватив «без грошей» (ситуація за якої співвідношення ціни виконання деривативу та ринкової вартості робить виконання деривативу невигідним), надати заставу.
Деталі окремих деривативів включені до Підтвердження (Confirmations), укладених сторонами Генеральної угоди ISDA. Кожне підтвердження стосується конкретної угоди і описує узгоджені комерційні умови цієї угоди та стає частиною Генеральної угоди з дати визначеної у самому Підтвердженні.
Для з’ясування зацікавленості аудиторії наших читачів просимо пройти коротке опитування на головній сторінці сайту ПАРД