З 01 січня 2019 року вступила в силу норма згідно з якою в судах першої інстанції представництво іншої особи, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатом. У зв’язку із закінченням становлення адвокатської монополії на представництво інтересів в судах відтепер у розмір витрат на вирішення спору, окрім вартості роботи штатного юриста та судового збору, необхідно закладати вартість роботи адвоката. Серед різних форм ціноутворення вартості правової допомоги наразі переважає «погодинна ставка», яка в Україні коливається від 65 до 900 доларів США за годину.
Оскільки третейський суд – це недержавний незалежний орган, то вимога про обов’язкове представництво особи адвокатом не застосовується. Відповідно, витрати на вирішення спору в порядку третейського судочинства в десятки разів менші.
Таким чином, звертаючись за вирішенням спору в третейський суд сторони, окрім суттєвої економії коштів отримують й інші переваги:
- скорочена процедура розгляду спорів та неможливість оскарження рішення третейського суду по суті.
У державних судах рішення суду не є остаточним і може бути оскаржене по суті у двох-трьох інстанціях, що затягує на багато місяців (а іноді й років) одержання остаточного рішення по справі та збільшує витрати сторін спору на одержання цього рішення. Відповідно до чинного законодавства рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених законом (однак, серед переліку таких випадків відсутня можливість оскарження рішення третейського суду по суті).
- можливість пред’явлення позову в третейський суд незалежно від місця знаходження відповідача.
Слід зазначити, що при розгляді спорів в державних судах територіальну підсудність спору часто визначають залежно від місцезнаходження відповідача, що, в свою чергу, підвищує витати на розгляд спорів у зв’язку з необхідністю оплати відрядження співробітників, а від січня 2019 і адвоката. Розгляд спору у порядку третейського судочинства здійснюється за місцезнаходженням суду.
- можливість вибору сторонами судді для розгляду спору.
В третейському застереженні сторони можуть відразу вказати суддю (суддів), яким вони довіряють розгляд спору зі списку суддів третейського суду.
- конфіденційність.
Рішення третейського суду не розміщуються в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а третейські судді та секретарі третейського суду не вправі розголошувати відомості, що стали їм відомі про спори, які передані на розгляд до третейського суду.
- рішення третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
Разом з тим, рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.